Метод рентгенографічного дослідження (або, як часто говорять більше коротко, хоч і не зовсім правильно, рентген) дозволяє діагностувати більшість захворювань хребта. Незважаючи на те, що це метод є однією з найстаріших діагностичних маніпуляцій в медицині, він до цих пір залишається вельми показовим при безлічі патологій, і незамінним при діагностиці захворювань кісток і суглобів.
Рентгенографія в діагностиці захворювань хребта
Рентгенографія хребта при діагностиці його захворювань дозволяється встановити наявність сколіозу, кіфозу, завдяки тому, що тільки рентгенограми можуть надати повнорозмірний знімок всього хребта. Завдяки цьому знімку в прямій і бічній проекції ортопеди можуть провести вимір природних і патологічних викривлень хребта і встановити діагноз і ступінь розвитку його патології.
Наявність подібних оглядових знімків, а також можливість зробити прицільні рентгенограми окремих хребців і міжхребцевих зчленувань дозволяє оцінити функціональний стан хребта. За розмірами щілин між окремими хребцями можна побічно судити про стан міжхребцевих дисків і призначати додаткові методи дослідження для уточнення наявності їх протрузий і гриж. Також завдяки рентгену хребта встановлюються діагнози остеохондрозу і спондилоартроз, і виставляється стадія і ступінь розвитку хвороби.
Також рентгенографія дозволяє побачити такі захворювання як патологічні новоутворення хребта, наявність кіст, запальних процесів в кістковій тканині хребців. Все це визначається на знімках як патологічні тіні і дає чітку картину наявності захворювання хребетного стовпа або ж окремого хребця.
Рентген хребта при травмах
Незамінним даний вид дослідження є при діагностиці травм хребта. За наявності патологічних тіней на знімках, зміни форми тіл хребців і їх відростків встановлюється або знімається діагноз перелому хребців. Безсумнівно, кращу візуалізацію місця перелому можуть дати такі методи, як комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія хребта (КТ і МРТ), але для їх виконання потрібна більша кількість часу, є необхідність в знанні точної локалізації травми, і ці методи не настільки доступні, як рентгенографія.
Плюсом рентгенограми в даному випадку є можливість зробити оглядовий знімок травмованої області, так як не завжди вдається уточнити точну локалізацію травми через вираженого, поширеного больового синдрому. А також тільки по рентгенологічним знімкам травматолог-ортопед Може Судити про і давності Травми Активності зрощення процесів кістки, ні Кт, ні МРТ зробити таких висновків не дозволяють.
До того ж, в процесі лікування переломів хребта є необхідність виконання етапних рентгенограм для контролю процесів консолідації кісткової тканини. Зважаючи на складність таких досліджень як КТ і МРТ, їх тривалості, і наявності певних протипоказань, а також досить високу ціну, рентгенографія донині є основним діагностичним методом в процесі лікування даної патології.